15 листопада наймасовіший російський ракетний удар по Україні. Це не перший раз в історії, коли росія проявляє свою жорстокість, не бажаючи випускати Україну зі сфери свого впливу.
Ще одна трагедія, спровокована московською агресією, сталася, коли після прийняття шведського протекторату над Україною, Петро I наказав захопити гетьманську столицю – Батурин.
Мазепа поставив охороняти місто полковника Дмитра Чечеля, осаула Фрідріха Кеніґсека та сотника Дмитра Нестеренка. До міста підступило 10 тисячне військо на чолі із Меншиковим та Ґоліциним, але оборонці виконали наказ Мазепи до кінця.
Як писав Меншиков цареві: “что хотят до послѣдняго человѣка держатца“. Вночі 2-го листопада (13 листопада за новим стилем) 1708 року московські війська пішли в наступ й взяли місто.
І після цього почалась трагедія, як писав історик Олександр Оглоблин: столиця стала “жертвою вогню й московського варварства”.
Джерела свідчать про тотальне знищення міста та його населення. Як пише літописець: “Много тамъ людей пропало отъ меча, понеже збѣгъ былъ отъ всѣхъ селъ“; а тих, які намагалися втекти від пожежі, рубали московські солдати, “ибо, хотя и вытрубленіе було престать отъ кровопролитія, однакъ выходящихъ отъ сокрытія войско заюшеное, а паче рядовые солдаты, понапившіеся кололи людей и рубали“.
Інші ж страшась вийти, погоріли, й як пише літописець: “мало еднакъ отъ огня спаслося и только одна хатка, подъ самою стѣною вала отъ запада стоячая, уцѣлела неякогось старушка“.
Так уже 8-го листопада (19-го за новим стилем) 1708 року, коли Мазепа разом зі шведами зайшли у те, що раніше було містом й побачили руїни і згарища Батурина, ще ,”крови людской в місті и на предмістью было полно калюжами“.
Leave a Reply