15 червня 1883 р. в Парижі було створено Societe Sels Gemmes & Houilleres Russie Meridionale – Акціонерне товариство з розробки кам’яної солі і вугілля в Південній Росії (Україна) з капіталом у 20000000 франків (40000 акцій по 500 франків). Головою Правління товариства став граф де’Оссонвіль, а членами 10 підприємців та банкірів Франції. У 1884 р. посол Франції звернувся до МЗС імперії з проханням про сприяння щодо дозволу відкриття діяльності законно заснованого АТ з розробки солі. Це було третє за часом створення французьке акціонерне товариство в Україні.
Мета АТ – експлуатація озер глауберової солі та вугілля у Бахмутському повіті Катеринославської губернії, усілякі промислові і комерційні операції з вказаними речовинами, перевезення і продаж продуктів виробництва терміном на 60 років.
Поклади солі в районі Бахмуту та Тора відомі з сер. ХVIII ст. Протягом 1876-1880рр. тут провели дослідження покладів, і вже у 1881 р. найбільш потужний Брянцевський рудник, що належав генералу М.І. Летуновському, розпочав розробку родовища. Тоді ж розробку почали гірничий інженер П.І. Іванов, підприємці Марсєєв і Мілявський. Але незначний капітал приватних осіб гальмував промисловий розвиток підприємств.
У 1884 році Правління французького товариства, отримавши дозвіл на діяльність в Російській імперії, уповноважило директора – розпорядника товариства Степана Степановича Манціарлі де Делінесті скупити усі ці рудники, що й було зроблено. Таким чином уся соляна справа поблизу Бахмуту опинилася в руках французького товариства. Тут створилося потужне промислове підприємство з Брянцевським і Харламовським кам’яносоляними рудниками і солеварним заводом при Харламовському руднику. Основним заняттям місцевого населення було видобуток солі та солеваріння. У 1894 р. Товариство отримало чистого прибутку 698,519 франків; у дивіденд на 20000 акцій – їхні власники отримали по 25 франків на акцію. У 1899 р. Товариство пожертвувало 1 000 рублів на улаштування в Катеринославі Вищого Гірничого училища (сучасна «Політехніка»).
У 1896 році Товариство експонувало свою продукцію на виставці у Нижньому Новгороді в особливому оригінальному павільйоні з унікальними експонатами – виробами з солі – жіночі фігури майже на повний зріст – одна жінка тримала в руках кулю і різець, друга – книгу і перо та чимало інших і дуже цікавих, про що писали «Екатеринославские губернские ведомости» (читайте копії статті «Горнозаводской отдел на Нижегородской выставке»). За свої експонати товариство було нагороджено відзнаками Виставки.
Підприємство На 1910 рік тут працювало 509 робітників, що видобували щорічно 12 млн. пудів солі. Основний капітал зріс до 29 000 000 франків. було одним з лідерів солевидобутку і найкрупнішим на території Центральної та Східної Європи, високоякісну продукцію якого купували далеко за його межами.
Правління Товариства знаходилося в Парижі за адресою – Paris, 46 Rue la Boetie, для телеграм – Paris Kriga. До Правління входили : Головний адміністратор – Е.де-Сенсей, Голова – граф де’Оссонвіль ( його автограф стоїть на акції Т-ва ліворуч), віце –голова – Едг. Штерн, члени: Л.Лавесьєр, Ед. Грюнер та ще вісім осіб, імена яких відомі.
Після націоналізації підприємств селище перейменували на честь німецького комуніста Карла Лібкнехта (1926 р.), з 1965 – місто Карло Лібкнехтівськ, з 1991 р. – місто Соледар.
Брянцівська соляна копальня – сучасна « Шахта № 1» в Соледарі – була найкращою і працювала до наших днів. Місто Соледар є унікальною соляною скарбницею Донбасу, а підприємство «Артемсіль»- найбільше з виробництва солі у Східній Європі.
Валентина Лазебник, завідувачка відділу історія України і краю 14-20 ст.
Leave a Reply