«Знавці із захопленням мацали руками і цокали язиками, побачивши у 1900 році в Парижі небачену 100 – метрову рейку Дружківського заводу в Донбасі» – писали журналісти про Всесвітню Виставку в Парижі 1900 року, додаючи інформацію про те, що рейка була вкрита тонким шаром золота і отримала вищу нагороду Виставки – «ГРАН ПРІ». Історія цієї події наступна.
У 1891 році французькі громадяни Е. Пастер, Е. Вердьє (їх підписи стоять на облігації) і Г. Шанов разом з підданими російської імперії К.Л. Мсциховським і М.П. Зволинським заснували SOCIETE DES FORGES ET ACIERIES DU DONETS – Донецьке акціонерне товариство залізоробного і сталеливарного виробництва – з основним капіталом у 1,5 млн руб. золотом (12000 акцій по 125 руб. = 500 франків). Мета товариства – побудова заводів і експлуатація корисних копалень в регіоні. 14 квітня 1893 р відбулися урочистості з освячення початку робіт по будівництву заводу біля ст. Дружківка. Першу домну задули 12 травня 1894 р. Завод швидко набирав потужність, виплавляв бесемерівську і мартенівську сталь. 1896 року тут були збудовані прокатна, рейкообробна та листопрокатна майстерні. Дружківський завод випускав смуговий і сортовий метал, незначну кількість листового – основним же продуктом були залізничні рейки.
Напередодні Першої світової війни на заводі працювало 3600 робітників. Завдяки плідній діяльності Товариство збільшувало свій основний капітал через випуски акцій та облігацій. У 1914 р. він становив вже 7,5 млн. рублів, з яких 6 млн руб. належало французам, а 1,5 млн – бельгійцям. Правління Товариства мешкало у Варшаві, на чолі його стояв І. Боннардель, капіталіст з Ліону, голова Правління банку «Ліонський кредит» і засновник компанії «Гута Банкова» в Польщі. Директором Дружківського заводу був Габріель Шанов, нагороджений Орденом Святого Станіслава III ступеню. Родина французів Пастерів обіймала три посади в товаристві: Карл був членом ревізійної комісії, Євген (Георг) Карлович, його син – директором, а онук М.Є. Пастер, кандидатом в директори (1909 р.).
Французи створили соціальну інфраструктуру в місті – побудували котеджні селища, Свято–Нікольський храм, костел, театр, стадіон з парком. З метою озеленення привезли з Франції бузок, гледичію і катальпу з фантастично красивими ніжно – бузковими квітами.
До сьогодні в Дружківці збереглося старе французьке кладовище біля парку з катальпами. Тут поховані десятки французів – бувші заводські спеціалісти і робітники. Збереглися і надгробки з піщаника.
Поряд з Дружківським заводом у 1897 р. бельгійці збудували завод «Торецький», що належав Societe anonim des acieries et etateliers Toretzkoie a Drouzkofka – Торецьке сталеливарне та механічне товариство в Дружківці. Засноване в місті Марсінелль (Бельгія) з основним капіталом у 3 млн франків (6000 акцій по 500 франків). До складу Правління товариства входили Меркс (голова), Е. Камб’є – Дюпре (адміністратор) підписи яких читаємо на акції та облігації Товариства. Завод виготовляв сталь, машинні частини, товарні вагони, мости, підйомні машини, вагонетки для залізниць, шахт і рудників. На рубежі століть Торецький завод був найбільшим у місцевості і став містоутворюючим підприємством, завдяки якому швидко зростало населення Дружківки. У 1913 р. на заводі працювало 450 робітників, річне виробництво становило 850 тис руб.
Подальша історія заводу така: у 1920 році його було воєнізовано і відновлено, а згодом об’єднано з майже зруйнованим Дружківським заводом під загальною назвою «Торецький».
1964 р. завод перейменували на Дружківський машинобудівний завод, що був одним з найбільших в Європі з виробництва гірничо – шахтного устаткування.
Дружківка (бувше робітниче селище при станції Курсько –Харківсько – Азовської залізниці, Бахмутський повіт. Катеринославська губернія. Донецька область).
Торецьк (бувше с. Щербинівка, Бахмутський повіт. Катеринославська губернія. 1938 р. – місто Дзержинськ, 2016 р. – місто Торецьк, Донецька область).
Рубрику веде Валенина Лазебник, завідуюча відділом ДНІМ
Leave a Reply