6 травня 1932 руку в Парижі під час відкриття книжкового ярмарку ветеранів Першої Світової війни двома пострілами з пістолету було поранено ПОЛЯ ДУМЕРА – президента Французької республіки, який відкривав ярмарок. Думер помер наступного дня. Вбивцею виявився російський емігрант, поет і прозаїк Павло Горгулов. Його схопили на місці злочину і в липні 1932 року стратили згідно з вироком суду.
Поль Думер (1857-1932) увійшов в історію не тільки як політик Третьої Республіки і президент Франції у 1931-1932 рр. Математик і фінансист Поль Думер у вільний від політичної роботи час переходив до бізнес – сектору і займався підприємництвом. І коли у 1910 р. в Парижі французький банк Societe Generale- Генеральне Товариство – заснував Товариство UNION MINIERE ET METALLURGIQUE DE RUSSIE – Російський Гірничий і Металургійний УНІОН, Думер очолив його Правління.
Метою Товариства було перегрупування та контроль над найбільшими промисловими підприємствами металургійної групи в Україні під час нового промислового підйому. УНІОН об’єднав Російське Донецьке товариство кам’яновугільної і заводської промисловості (французьке), бельгійські підприємства – Дебальцевський механічний завод і машинобудівний завод в Харцизьку, що стали філіями Макіївського заводу.
Головними підприємствами УНІОНУ стали підприємства Товариства Макіївських заводів – Генерального Товариства чавуноплавильних, залізоробних і сталеливарних заводів, створеного Банком «Генеральне Товариство» в Парижі в 1897 році. Капітал Товариства Макіївських заводів на 1900 р. становив 16 млн франків (32 тис. акцій по 500 франків). На чолі його Правління в Парижі стояв барон Гелі д’Уассель, віце – президент Ради французького банку. Його автограф стоїть на облігації товариства, виданої у 1900 р. в Парижі.
Макіївський завод будували енергійно і у 1899 р. тут було пущено першу доменну піч, мартенівські сталеливарні печі, прокатні вальці для болванок і листового заліза. Сталеливарний і труболиварний заводи виготовляли чавунні листи, сортове залізо, чавунні труби, чавунні та мідні машинні частини. Директором – розпорядником був граф А.Р. де’Терн, а відповідальним агентом – Ф. Корве (Макіївка).
Після об’єднання в УНІОНІ Макіївські заводи значно розширили своє виробництво і стали великим постачальником рейок для казенних залізниць імперії і далеко за кордон, зокрема в Аргентину. Тут працювало 3000 робітників і службовців.
У 1913 році товариство провело у Парижі (вул. Де-Ла-Віктуар, №65) Надзвичайні та Спеціальні загальні збори акціонерів. На цей час капітал товариства становив 20 млн франків (французький та бельгійський). Очолював Правління Поль Думер, до складу Правління входили відомі французькі та бельгійські підприємці – К. Оланьон, І. Адено (їх підписи на облігації товариства), Г. де-Адлер, Г. Лартиг, М. Роттер та ін.
Завдяки заводу слобода Макіївка стала селищем. Для робітників заводів побудували колонію у 50 будинків, де була лікарня, лазня, торгові лавки. Товариство утримувало трьохкласне училище для дітей робітників, а також французьку школу для французів. В селищі діяла православна церква і католицький костел.
Так вугілля, метал, французькі фінансисти і банківські індустріальні інвестиції перетворили слободу Макіївку на промисловий гігант Донеччини.
На додаток про Поля Думера: найбільш багатодітний президент Франції був батьком 8 дітей – мав 5 синів і 3 доньки. Під час Першої Світової війни втратив 4 синів.
Валентина Лазебник, завідуюча відділом ДНІМ.
Leave a Reply