Пускова установка для реактивних снарядів БМ-13 була створена групою вчених Реактивного науково-дослідного інституту в складі: І.І.Гвая (керівник), конструкторів Галковського, А.Н.Павленка, А.С.Попова у 1938 р. в лабораторних умовах та змонтована на вантажному автомобілі ЗІС-5. Але серійний випуск установки почався у 1941 р. 14 липня 1941 р. батарея із 7 бойових машин зробила перший залп по скупченню противника на станції Орша. В кінці 1941 р. почалося формування окремих частин: дивізіонів, полків, дивізій, бригад як нового виду – реактивної артилерії, яким надавали звання гвардійських, що підкреслювало їх значимість. Вони були підпорядковані ВГК. В кінці війни на фронті діяло 3 080 БМ-13. У визволенні Дніпропетровщини від німецько-фашистських загарбників приймала участь гв. мін. частин гвардії генерал-полковника артилерії В.І.Вознюка. За створення пускової установки БМ-13 І.І.Гваю, , А.Н.Павленку, А.С.Попову присвоєно звання лауреатів Державної премії ІІ ступеню. І.І.Гвай (1915 – 1960) народився в Білорусії. Під час І Світової війни родина переїхала до Катеринослава, де він закінчив залізничний технікум, потім заочно інститут залізничного транспорту, працював на заводах ім. Петровського та Леніна. У 1929 р. переїхав до Ленінграду, потім у Москву.
