Два маленьких подарунка завжди нагадували Дмитру Марковичу Лободі про страшні часи культу особистості – дерев’яний мундштук з різьбленням ручної роботи, який був виготовлений колишнім головою райпрофспілки залізничників станції Довгинцеве Олександром Галямовим в 1938 р. у камері Дніпропетровської в’язниці, де вони разом очікували відправки по етапу. А також саморобна ручка з вмонтованими в неї олівцем та запальничкою, яка теж була зроблена його земляком та «колегою по нещастю», колишнім начальником ковальською цеху Дніпропетровського паровозоремонтного заводу П.Т.Левшовим. Цей подарунок дістався Д.М.Лободі в 1943 р. в Норильську, в місці їх спільного ув’язнення. Сам Д.М.Лобода в 1930-1937 рр. обіймав посади голови дорожньої профспілки станції Довгинцево на Криворіжжі та голови завкому Дніпропетровського паровозобудівного заводу. В 1937 р. був обвинувачений в керівництві троцькістсько-бухарінською терористичною організацією і засуджений військовою колегією Верховного суду СРСР від 11 січня 1938 р. на 10 років ув’язнення. Звільнений 6 квітня 1942 р. і до 1956 рр. в стані вільнонайманого працював на Норильському гірничо-металургійному комбінаті. 27 лютого 1956 р. реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР.
