Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського
(візитна картка, інформація для каталогу)
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського заснований губернським земством у 1891 році за ініціативою видатного вченого-природознавця професора В.В.Докучаєва (передав 4000 зразків ґрунтів, 500 зразків гірських порід, 800 листів гербарію). Серед меценатів – Катерина Скаржинська, яка подарувала понад 20 тисяч експонатів і наукову бібліотеку, Павло Бобровський – фундатор цінної збірки східних старожитностей.
Будинок музею — програмний твір українського модерну, він витриманий у єдиному стилістичному ключі з використанням традицій народного, культового і фортечного будівництва. Зведений у 1903-1908 роках за проектом художника-архітектора В.Г. Кричевського.
У різні роки тут працювали відомі дослідники: перший директор музею біолог М.О. Олеховський, архітектор і мистецтвознавець К.В. Мощенко, етнограф і археолог І.А. Зарецький, орнітолог М.І. Гавриленко, археолог і мистецтвознавець В.М. Щербаківський, етнограф і мистецтвознавець Н.Х. Онацький, поет М.Г. Філянський, археологи – Михайло Рудинський, Олександр Тахтай. З музеєм тісно співпрацював видатний природознавець, філософ, мислитель, перший президент Української академії наук В. І. Вернадський, неодноразово приїздив до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства відомий історик Д.І.Яворницький читати лекції з історії українського козацтва.
Сучасна музейна колекція налічує 300 тисяч експонатів: предмети старовини, побуту та народного мистецтва, археологічні, нумізматичні, природничі зібрання.
Сьогодні у залах триповерхової будівлі працюють природничий та історичні відділи. На мансарді представлена етномистецька експозиція: «Народний побут. Народне мистецтво. XVIII-XXI ст.». Вона відтворює на основі тематико-хронологічного принципу різноманітні колекції традиційних видів мистецтва краю: дереворізьблення, ткацтво, вибійка, гончарство, вишивка, писанкарство, плетення з рослинних матеріалів, вироби з кістки та рогу. Тут знайшли відображення найкращі досягнення анонімних і відомих майстрів минулого, роботи сучасних художників.
У стінах цього чудового палацу – не швидкоплинність і минущість. Тут, у національному шедеврі архітектури, – Вічність, утілена в діалозі минулого з сучасним.
