Інформація про колекцію петриківського декоративного розпису із зібрання Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького.
Серед численних колекцій в музейній скарбниці, витвори петриківських майстрів можна презентувати як дивовижне, феєричне зібрання народного декоративного розпису. Колекція налічує близько 1150 одиниць. Це розписи на папері, дереві, пап’є – маше, пресованій тирсі, порцеляні, склі, металі, пластмасі. Петриківський розпис прикрашає численний посуд, скриньки, пасхальні яйця, дитячі іграшки, вази, декоративні настінні тарілі, таці, сувеніри, а також предмети інтер’єру – полиці для рушників і посуду, великі скрині, портрети, інколи – ікони.
В музейній колекції зберігається портрет майстра народної творчості України, засновника школи петриківського декоративного розпису Тетяни Якимівни Пати (1884 р.н.). Це звання, диплом першого ступеня присвоєно їй у 1936 р., тоді ж була відкрита і школа у Петриківці. У 1950 р. художниця стає членом Спілки художників СРСР та нагороджена медаллю «За трудову відзнаку», орденом Трудового Червоного Прапору. Портрет написав учень Пати та її послідовник Федір Савич Панко ( 1980 р.) і назвав його «Вчителька моя». На портреті постать майстрині прикрашає орнаментальна рамка з традиційним петриківським квітковим малюнком (ДСП, темпера, лак). Зараз цей портрет експонується в експозиції музейної стаціонарної виставки «У кожного своя доля, свій світ широкий».
Панко Ф. С. – майстер творчій, постійно в пошуках нових форм та технік. На початку 1960- х років, коли у Петриківці була відкрита фабрика сувенірних виробів «Дружба» (1961 р.), майстри засвоюють підлаковий розпис темперою на пап’є – маше, пластмасі та пресованій тирсі. В підкоренні цієї техніки, нової для петриківського декоративного розпису, майстри долучаються до мистецтва Палеха, Жостова, Мстери.
Ф. Панко разом з відомим художником Палєха Р. Желізняк розписали пластмасову скарбничку за сюжетами творів українського кобзаря Т.Г. Шевченка та висвітлили портрет самого поета (1964 р.)
Треба зазначити, що подібне поєднання орнаменту з портретним зображенням зустрічаються у творчості інших петриківських майстрів. В музейній колекції зберігаються оригінальні скриньки з портретами перших космонавтів світу Ю. Гагаріна та Г. Тітова (пап’є – маше, підлаковий розпис), що виконала Кудіш Зоя Вікторівна у 1961р.
В 2005 р, коли у Дніпропетровську, у стінах музею, проходив всеукраїнський музейний фестиваль «Музей третього тисячоліття», петриківські майстри І.Піскун, К. Тимошенко присвятили свої витвори цій події. Музей з вдячністю отримав вази і декоративні тарілі вишуканих форм, зі шляхетним декором та портретом фундатора музею Д.І. Яворницького.
Вдивляючись у візерунки виробів, дивуєшся тому, що славнозвісні в країні та за її межами петриківські майстри малюють свої квіткові композиції без попереднього наміченого контуру; що крім пензля, вони застосовують сухі гілки, а то і просто малюють пальцем. Майже кожного року музей запрошує майстрів на своє традиційне свято «Чисті джерела», що проходить на пленері (на затишній музейній площі, де навколо старих дерев стоїть пам’ятник Д.І. Яворницькому, що свторений в образі козака)), де усім гостям свята можна побачити майстер-клас та придбати авторську «мальовку» (розпис на папері), що миттєво була написана автором на очах усіх присутніх. Процес становлення цього різновиду хатнього живопису припадає на кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Це мистецтво вивчали та збирали його зразки багато мистецтвознавців, етнографів, краєзнавців: Д. Яворницький, В. Строменко, О. Бабенко, В.Харузіна, Є. Евенбах…Серед сучасних дослідників – Н.Глухенька, В.Соловйов, Л. Яценко, Н. Молчанова, Л. Тверська, Г. Шамрай, Ю. Смолій…
Музей зберігає колекції, що передала Є. Евенбах (більш 200 од.)
Є. К. Евенбах (1889 – 1981) – художник (живописець, графік), збирач пам’яток народного мистецтва України, Росії та Далекого Сходу. Закінчила Катеринославську жіночу гімназію, потім навчалася, працювала та жила в Ленінграді.Євгенія Костянтинівна познайомилася з Дмитром Івановичем Яворницьким в музеї. На прохання Д.І. Яворницького вона у 1911, 1913 рр. вона подорожувала по селах Катеринославщини та збирала взірці настінного малювання, розписи на коминах, скринях. Фрагменти розписів Евенбах фіксувала у вигляді замальовок (олівець, акварель) і кальок (восківок) – копій, створених способом перебивання контуру зображення на прозорий папір із його подальшим розфарбуванням відповідно до оригіналу (олівець, акварель, гуаш, олія). Частину зібраної колекції Євгенія Костянтинівна передала музею.
Декілька старовинних мальовок надійшли до музею від Ксенії Яківни Гололобової (за фахом – філолог), яка у 1920-х роках працювала в музеї бібліотекарем. Вона – дочка Якова Григоровича Гололобова, що був людиною відомою та поважною. В Катеринославі він служив помічником
правителя катеринославського губернатора, член ІІІ-ї Державної думи, редактор «Катеринославських губернських відомостей», член катеринославської вченої архівної комісії, делегат ХІІІ археологічного з’їзду (1905 р.), приятель Д.І. Яворницького.
В музеї зберігаються роботи видатних майстринь, що визначилися ще у 1920- х рр.: Тетяни Пати, Ярини Пилипенко, Надії Білоконь. Їх твори є окрасою колекції. Тільки розписів Пати – 60 од. Це її роботи 1920-х та 50-х років. Останні були придбані музеєм в 1980 р.
Починаючи з 1970- х рр., в музей майже кожного десятиліття надходять вироби славетних петриківців: Авдєєнко А.А (1932 р. нар.), Гречанова Г.І (1907 р. нар.), Глущенко В.А. (1932 р. нар.), Соколенко В.І. (1922 р. нар.), Іванченко Л.Г. (1951 р. нар.) Калюга Н.Р. (1951 р. нар.) Кудіш з.В. (1925 р. нар.), Самарська Г.М. (1942 р. нар.), Самохатній Я Н. (1936 р. нар.), Самець Т.П. (1953 р. нар.), Пруднікова Г.Я. (1921 р. нар.), Тезик, В. Д. (1942 р. нар.) та інші.
Прославляють петриківський народний промисел цілі династії. Серед них: Панко Федір Савич, Панко Валентина Федорівна (1960 р.н), Панко Віталій Федорович (1953 р.н.); Пікуш Андрій Андрійович (1950 р.н.), Пікуш Марія Іванівна (1954 р.н.), Статива Валентина Іллівна (1957 р.н.), Статива Лідія Іллівна ( 1959 р.н.). Сьогодні усім відома родина Рибак. Наталка Михайлівна Рибак (1958 р.н) та її донька – малюють. Михайло Рибак – майстер художнього різьблення. Перелік майстрів нескінченний, як і невичерпаними є сюжети петриківських розписів.
В музейній експозиції представлені твори різних років: старовинна скриня, що розписана у ХІХ ст. невідомим петриківським майстром (зала № 3). Скрині у Петриківці виготовляли чоловіки. Робили їх з дерева, оздоблюючи фігурними металевими замками, а майстрині – малярки з задоволенням їх розписували дивовижним рослинним орнаментом. Скрині в хаті була головним предметом меблів. ЇЇ використовували як шафу, стіл, або ліжко. Це була родинна скарбниця, де зберігали одяг та придане для весілля, подарунки народженій дитині, родинні реліквії, що збиралися на протязі усього життя. Скриня обов’язково дарувалася нащадкам.
У 6-й залі експонуються мальовки Т.Я. Пати, а на виставці численні вироби: велика декоративна таріль з портретом Т.Г. Шевченка (автори розпису – Марія Яненко, Марія Пікуш. 2001 р.), тарелі «На ярмарок» (Глущенко В.А. 1984 р.), «Не на рік, а на вік» (Ф. Панко. 1980 р.); скринька «Весільна» (Л.Бай. 1961 р.) поставець «Сусідки» та баклага «Козачок» (О.Зінчук. 1987 р.), кухоль «Мисливський» (В. Панко. 1980 р.), пляшки «Козак» та «Козачка» (Н.Бородіна. 2002 р.), ваза «Земля і люди» (О.Гордєєв та Н.Гордєєва. 1984), сувенір «Хата» (л. Скляр. 2011 р.), комплект «Великденний» (В. Кравець. 2011 р.) , скринька у формі рибки (Н. Купренко. 2011 р.); дивовижні панно «Роман і Оксана» та «Весілля» (Н.Білоконь. 1979 р.), «Дерево в цвіту» (Н. Бородіна. 1999 р.), «Святий вечір» (М. Пікуш. 1982 р.), «Троїсті музики» ( Н. Васильковська. 1977 р.), витинанки «Зустріч біля криниці», «Богдан Хмельницький» (Г.Гречанова. 1988 р.).
Витинанки – ще один старовинний традиційний різновид українського декоративного мистецтва, яким також славиться Петриківка. Справжні паперові картини створюють майстри у техніці аплікації. Це дуже кропітка робота ( фрагменти композиції окремо вирізують з різнокольорового паперу та кріплять до основи).
Петриківський «дивоцвіт» прикрашає вироби з порцеляни та скла. В музейній колекції зберігаються великі подарункові чашки з блюдцями, що вироблені на відомому Синельниківському фарфоровому заводі (автори: З Кудіш, С. Шептухов. 1972 р.); чайні сервізи «Червона квітка» (автор розпису З Г. Кудіш. 1985 р.), «Ювілейний» (Автори Крижановські А.В. та Т.А. 1976 г.), ваза-світильник, чашка подарункова (Шпиганович В.М. 1957), декоративні тарілі, що розписала Кліменко-Жукова. Кіїв. 1963р. (художниця переїхала до Києва). Особливою гордістю є чайний порцеляновий сервіз з 15-ти предметів, що багаторазово експонувався на виставках. Сервіз вироблений у традиціях старовинної народної кераміки. Чашки мають форму бочівки. Порцеляна надзвичайно легка та дивовижна на просвіт. На чашках в орнаментальних рамках петриківського розпису з позолотою – портрети славетних майстрів: Пата, Тимченко, Клименко, Панко, Кудиш, Завгородній (автор розпису – художник Шпиганович В.М. 1959 р.).
І ще один надзвичайний комплект посуду, виконаний в старовинній техніці вільно видувного гутного скла на Львівському експериментальному заводі художнього скла у 1984 р. Штоф, кварта, дзбанок, каламарчик, поставець. Різнобарвне гутне скло (зелене, молочне, жовте та прозоре як сльоза) прикрашає петриківський розпис. Автор розпису – Пікуш Андрій Андрійович, який зараз очолює Центр народної творчості.
