Зібрано матеріали та подана характеристика повсякденного життя музею часів революційних перетворень та військових подій 1917-1921 років.
Ключові слова: революція, війна, повсякденне життя, Обласний музей імені О.М. Поля
Собраны материалы и дана характеристика повседневной жизни музея в период революционных преобразований и военных событий 1917-1921 гг.
Ключевые слова: революция, война, повседневная жизнь, Областной музей имени А. Поля
The collected materials elucidate the museum everyday life during revolutionary and military events of 1917-1921.
Key words: revolution, war, everyday life, O.M. Pol Regional Museum
Володимир Винниченко у своїх спогадах «Відродження нації», розмірковуючи про події – для нього близької, а для нас – далекої їсторічної давнини, зазначав, що «…життя є безупинний, живий, вимагливий процес. Воно не хоче стояти й дожидатись, поки люди надумаються надати йому ті чи инчі форми. Воно вимагає зараз же свого оформлення. Отже, в інтересах проголошених свобод, революції, в інтересах розвитку нашого краю треба було насамперед негайно дати можність многомілліоному народові цього краю приймати нове життя в найлекших для його, в найраціональніших, найекономніших і продуктивніших формах» [4]. Саме у повсякденних турботах знаходять свої прояви життєві процеси, які є безупинними й живими, за словами В.Винниченка, такими, що вимагають найскорішого вирішення. Але в умовах карколомних революційних змін, військового протистояння, спротиву, інтервенції, руйнації тощо, введення нового законодавства та налагодження нормального життя справа нелегка. Спрацьовують інерційні процеси, коли певні сфери життя призупиняються, гальмуються, накопичуються проблеми, без вирішення яких оте саме традиційне повсякдення, звичайний побут, щоденне буття людини, певного колективу з його мікро-історією переривається і налагодити його буває наново важко, а інколи й неможливо.
Цікаві факти з історії функціонування Обласного музею імені О.М. Поля (тепер ДНІМ ім. Д.І. Яворницького) та його працівників, його повсякденного життя сторічної давнини, збережені у фондовому зібрані (особливо епістоляріях Д. Яворницького) та в науково-діловодній документації музейного архіву. Окремі дані з життя музею у 1917-1921 рр. зазначені в працях з історії ДНІМ та нашого краю Т.М. Цимлякової [11, с.52-54], у книзі «Віхи музейної біографії» [3] та ін. Але узагальнюючого дослідження з даної проблематики не робилося, і у світлі вивчення та реконструкції історії нашого краю 100-річної давнини, в добу революції 1917 р., здається нам, буде цікавим і корисним.
1917-й і наступні майже чотири роки були ознаменовані бурхливими подіями Першої світової війни, що тривала вже третій рік поспіль, вибухом революційної активності населення всієї країни – в центрі й національних провінціях (околицях) імперії, позначилися падінням монархії, сплеском національно-визвольного руху, утворенням самостійних держав та урядів (і в Україні – УНР, Центральна Рада…), кривавими військовими сутичками, частою зміною влади, терором усіх кольорів, війни всіх проти всіх.
Проте, судячи з документів і матеріалів фондів та науково-діловодного архіву музею, заклад продовжував свою повсякденну роботу: приймав відвідувачів, удосконалював експозицію – заміна етикеток та рамок; реставрував музейні предмети – стіл з інкрустацією, живопис, сволок з української хати; проводив профілактику речей, щоб врятувати від шкідників; комплектував музейну колекцію різними предметами – опудалами птахів, археологічними матеріалами, медалями, газетами, етнографічними матеріалами та іншими речами; листувався з приватними кореспондентами та офіційними організаціями. Для цього необхідні були папір, пера для ручок, конверти, нафталін, скипидар, камфора, гуміарабік. А скільки було господарських проблем!?. Музей треба було опалювати й охороняти, прибирати й проводити ремонтні роботи, наймати працівників і платити їм гроші за роботу [9; 10].
У «Касовій книзі музею 1917-1924 рр.» щомісячно відображалась сума коштів, які були виділені музею владою, різними організаціями та окремими особами, отримані від продажу вхідних квитків та витрачені на потреби музею [9]. Так, у січні 1917 р. Катеринославська губернська земська управа асигнувала на утримання музею, зберігання колекцій, збільшення утримання службовців музею та жалування директору, у тому числі отримано музеєм від продажу 1256 вхідних квитків, за прокат 28 каталогів музею, всього на 1 січня 1917 р. – 31943 крб.06 коп., до кінця місяця – 38681 крб. 39 коп. А витрати грошей у музеї складалися з наступного: доставка пошти; купівля 3-х слонових кісток для реставрації столу з інкрустацією; свічному заводу за оливу для змащування сволока, за гуміарабік , який був потрібен для реставрації живопису. Використані кошти також на трамвай; придбання чучела ящірки; за купівлю фаянсового супника й ручної декоративної вишивки. В аптеці музей закупив скипидар, нафталін, камфору для проведення профілактики предметів природної та тканевої колекцій. Для листування з різними приватними особами та організаціями витратили кошти на поштовий папір та 100 конвертів. З 1910 р. в музеї був встановлений телефон, за користування яким треба було оплачувати. Вагомою тратою були платня слюсарю за ремонт мишоловки, адже миші із задоволенням поїдали старовинні книги, предмети з дерева та ін. Для реставрації та оновлення експозиції була придбана пачка поштового паперу великого формату, а в аптеці – котушка спеціальних ниток. Пізніше музеєм витрачено кошти на купівлю цвяхів та замка для ремонту хвіртки, що була в огорожі музею, керосину – 10 кварт, пів пуду цементу, деталей для ремонту воріт (петлі, гвинти), придбання бланків та листівок, передплату журналу “Любитель природы” за 1909-1915 рр., на огляд парового опалення музею, візника для поїздки у банк, на жалування службовцям музею, на виготовлення 2-х опудал – кринички та ящірки. 30 січня були витрачені кошти на коробку пір’їв та книжку промокального паперу, поштові витрати, трамвайні поїздки. Усього за січень витрачено 730 крб. 19 коп. [9, арк.1-3].
У лютому того ж року у музеї продано 1182 вхідних квитка на 182 крб. 50 коп. та за прокат 27 каталогів музею – 8 крб. 10 коп. Витрачено гроші на керосин, поштові марки, поїздку в трамваї, листівки, 200 пудів вугілля для опалення музею, сірники, щітки для миття підлоги та зняття павутиння. Усього – 719 крб. 05 коп. [9, арк. 4].
У березні 1917 р. до музею надійшли кошти на його утримання від Верхньодніпровської повітової земської управи – 100 крб., продажу 1223 вхідних квитка – 173 крб. 60 коп., від прокату 32 каталогів – 9 крб. 60 коп. Усього коштів – 38888 крб. 23 коп. Гроші витрачено, зокрема, на придбання 4-х номерів українського часопису “Промінь”, який редагував Володимир Винниченко у 1916-1917 рр., будучи в Москві на нелегальному становищі [1]. Слід зазначити, що цей часопис був одним з 6 українських видань, що виходили в Росії до Лютневої революції, й друкували матеріали з українського питання, але, як зазначали видавці, слабко підтримувався в Україні. Для існування часопису важливим був кожний передплатник і читач. І ось це свідчення касової книги музею демонструє саме прихильність, зацікавленість Д. Яворницького до публікацій українською мовою та про український рух. Але здебільшого витрати коштів музею були пов’язані з виготовленням етикеток для експонування колекції комах (жуків та метеликів), на керосин, поштові витрати, жалування службовцям, за доставку черепа з Потьомкінського саду, придбання для музею медалі із зображенням військ, що переходять наведений міст, янгола над ними з пальмовою гілкою й вінком у руках, старовинної табакерки з позолотою та інші предмети [9, арк. 5-6].
Вже в березні 1917 р. з центру Д.І. Яворницькому приходить депеша щодо участі музею в охороні й збереженні пам’яток історії та культури. Московське археологічне товариство зверталося до Катеринославської ученої архівної комісії та правління музею з закликом об’єднатися у товариство захисту та рятування пам’яток минулого історичного розвитку російського народу та народів, що входять до складу Російської держави [10, арк. 1].
Протягом квітня надійшло коштів від продажу 2380 вхідних квитків – 340 крб. 20 коп. та від прокату 37 каталогів – 11 крб. 10 коп. Усього – 38495 карб. 08 коп. Певна сума коштів витрачена на поштовий папір, трамвайні поїздки, на придбання примусу для кип’ятіння води, на керосин, за водопостачання сплачено міській управі, камфору та нафталін, замок, жалування службовцям, за переплетення книг для бібліотеки, рамки червоного багету, скипидар, пофарбування ліхтаря й ремонт даху. У тому ж квітні було здійснено останній ремонт будинку музею за земські кошти, відремонтовано і пофарбовано дах та світовий ліхтар зали, а вже у серпні-жовтні 1919 р. ремонт даху та опалення вдалося виконати не стільки завдяки земським асигнуванням, скільки завдяки пожертвам В.Я. Левенсона та Г. Харченка [9, арк. 37].
Події в Україні 1917 р., розвиток українського національного руху відзначились в цей час в музеї передплатою української газети “Нова Рада”, навколо якої об’єднались українські діячі Є. Чикаленко, А. Ніковський, С. Єфремов, М. Грушевський та ін. Газета почала видаватись 25 березня 1917 р., а в квітні музей розпочав її передплату [2].
17 травня, напередодні проведення першого українського губернського з’їзду, Д.Яворницький написав листа (невеличка записочка) до Губернської української ради (представницький орган ЦР на місцях) з проханням вжити необхідних заходів щодо збереження запорізької козацької старовини. Ця записка експонується в залі № 5 історичного музею.
В червні ліквідаційна комісія з Петербургу розшукує документи Царства Польського. До Катеринославського музею звернувся із Зимового Палацу 1-й відділ Ліквідаційної комісії у справах Царства Польського з проханням повідомити про наявність колекцій історичного, художнього та наукового значення, що були передані в музей зі збірок, які належали раніше державним, громадським, церковним, монастирським або приватним сховищам Царства Польського й про наявність на них інвентарних описів та каталогів, а також з проханням допустити уповноважених Комісії до огляду й вивчення цих документів та самих колекцій [10, арк. 2]. Ця справа знайшла своє продовження у 1922 р., коли Д.І. Багалій запросив Д.Яворницького бути експертом щодо виявлення культурних цінностей, які Україна повинна була по Ризькій умові (тобто Ризькій мирній угоді 1921 р. між РРФСР та УРСР, з одного боку, та Польською Республікою, з другого) повернути Польщі [5, .с. 26, 638].
У липні 1917 р. В.Г. Урусова попереджала Д.Яворницького, що «товариші» починають підкопуватися під Ваш музей. Бережіть його від їх замахів. Було б дуже прикро, якщо б усі Ваші труди загинули, а небезпека велика їм загрожує від всіляких варварів… Бережіть і Ваших баб від замахів… Скільки століть пройшло через їх голову і поколінь мимо них, а тепер, коли кричать всюди про свободу, навіть від них хочуть відняти свободу залишитись на місці» [8, с. 653].
У червні – грудні 1917 та у всіх місяцях 1918 рр. в касовій книзі відмічено лише суми надходжень та витрати грошей, без позначення, на які потреби використані. Але, судячи з попередніх повідомлень, надходження грошей здійснювалось з коштів Катериносласького губернського земства, Дебальцевської земської управи та «Просвіти», Катерининської залізниці та окремих громадян. Витрати, судячи із щомісячних сум, були пов’язані, як і раніше, з повсякденною діяльністю музею: поштові потреби, опалення та охорона музею, заробітна платня музейним працівникам та ін.
Більш цікаві події відбуваються в музеї у 1919 р. У квітні в музей Поля були передані Катеринославською повітовою земською управою п’ять срібних медалей: 2 великі від головного управління землеустрою та землеробства, 1 велика – від управління державного кіннозаводства, 1 мала – за другу всеросійську кустарну виставку та 1 мала – від Катеринославського губернського земства. Нагальним питанням життя музею була виплата заробітної плати працівникам та директору музею. На 1 травня 1919 р. в касі музею залишалось 27414 карб. 28 коп. Отримано від продажу квитків 169 карб. 50 коп., від управляючого справами підвідділу Баравиковського для видачі жалування Д.І.Яворницькому, К.П. Шамраєвському та І.О. Попову по 100 карб. кожному (всього 300 карб.); від завідуючого підвідділом Гінзбурга для видачі в рахунок жалування К.П. Шамраєвському та І.О. Попову по 50 карб. кожному (всього 100 карб.); від продажу 2-х каталогів Поля з ілюстраціями – 12 карб.; від комісара Народної освіти А.Д.Митяєва – 1000 карб., на видачу в рахунок жалування службовцям; від продажу трави з дворової території музею – 200 карб. Кошти були витрачені на сплату жалування службовцям музею (зокрема, Д.І. Яворницькому за 6 місяців), на оскління розбитої вітрини природничого відділу, на ремонти замка у дверях музею та клозету. Усього було витрачено 1518 карб [9, арк. 31-34].
Протягом квітня-травня 1919 р. в музеї склалась конфліктна ситуації, пов’язана зі звільненням директором музею Д.І.Яворницьким опалювача Прилепського, який оскаржував своє звільнення і домагався сплати компенсації від музею. В зв’язку з цим конфліктом, Яворницькому було «предписано» виплатити колишньому службовцю музею компенсацію з розрахунку 100 руб. на місяць, і у подальшому без відома Катеринославського комітету з охорони пам’ятників мистецтва і старовини (ЕКОПИС) при губернському відділі народної освіти не робити ні звільнень, ні запрошень на роботу до музею [10, арк.16-19].
3 травня до директора музею звернувся комісар Катеринославського народного університету ім. О.Л. Караваєва з проханням видати уповноваженому від університету 2 шафи та книги, що були пожертвувані університету офіцерськими зборами Феодосійського полку. Речі знаходились на зберіганні в музеї, так як Д.Яворницький був запрошений у 1918 р. викладати історію в університеті. 6 травня музей вперше згадується в документації, як Перший обласний народний музей, очолюваний Д.І. Яварницьким. В цей же день до зібрання музею було передано колекцію старовинних речей купця П.П. Проніна [10, арк. 8,19], предмети з якої і сьогодні прикрашають музейну колекцію.
7 травня 1919 р. Катеринославський комітет по охороні пам’ятників старовини та мистецтва при губернському відділі народної освіти (підвідділ мистецтв) висловив прохання до завідуючого Першим народним обласним музеєм професора Д.І. Еварницького вилучити з землі закопаний пам’ятник Катерини ІІ для розміщення його у приміщенні музею на зберігання [10, арк. 7]. А у червні Д.І. Яворницький звертається до зберігача музею Корнія Павловича Шамраєвського з проханням оглянути місце, де закопаний пам’ятник Катерини ІІ, й закидати його щебенем, тому що, як йому здалося, хтось намагається відкопати пам’ятник [7, с. 261]. Реально пам’ятник Катерини ІІ був розкопаний і встановлений на маленький постамент біля музею лише через 6 років.
У травні ж відділом народної освіти було наказано щоденно відкривати музей для відвідування вихованцями шкіл з 11.00 до 17.00, а також музею було повернуто 2 старовинні люльки з мундштуками, які, очевидно, були викрадені з музею Миколою Колесниковим, з метою продати їх доктору Гербильському [10, арк. 14].
19 травня Катеринославський комітет у справах музеїв, охорони пам’ятників старовини та мистецтв при губернському відділі народної освіти запросив Д.І. Еварницького на засідання комітету 22 травня о 14.00 для вирішення питання щодо створення архівної секції при комітеті [10, арк.11].
26 травня Першому народному музею були передані Катеринославським комітетом по охороні пам’ятників мистецтва й старовини при губернському відділі народної освіти колекції старожитностей Левенсона Вільгельма Яковича – зброя, обладунок, порцеляна, твори мистецтва. Левенсону було надане спеціальне посвідчення про добровільну пожертву речей музею, а також зазначалось, що він кілька місяців працює безкоштовно, організуючі народні музеї й збираючи музейні цінності [10, арк. 25].
У червні музеєм було витрачено 30 карб. на придбання експонатів природничого відділу (метеликів тощо). Катеринославський комітет з охорони пам’ятників мистецтва і старовини передав до музею наступні матеріали: партійну літературу – 12 брошур, 21 журнал, 13 примірників газет, плакатів та інш., а також книги: Самсонов Н.В. “История эстетических учений”, Вятялин Н. “Зверинецкие пещеры”, Гнедич П. «История искусств» 11 томів та різні ілюстрації [10, c. 22].
24 червня музей відвідали А.І. Денікін, А.Г. Шкуро та інші члени генерального штабу Білої армії, залишивши схвальні відгуки про музей і вдячність директору [2, c. 28].
За липень в касу музею надійшло від Катеринославської губернської земської управи для видачі жалування – 1000 карб. Витрачено кошти на сплату міській управі за електричний струм з 19 лютого по 15 червня – 297 карб. 28 коп., за водопостачання – 14 карб. 80 коп., на трамвайні поїздки – 2 карб., електростанції за приєднання до мережі – 50 карб.; жалування службовцям музею [9, арк. 36].
У серпні до каси музею надійшло від Катеринославської губернської земської управи – 20000 карб., від В.Я. Левенсона на ремонт даху – 3000 карб., відсотки від каси дрібного кредиту – 1488 карб. 83 коп., Г. Харченка теж на ремонт даху – 5000 карб., від продажу квитків – 8 карб. Витрачено кошти на сплату міській управі за водопостачання й опалення, виплату жалування службовцям за червень-серпень (директору Д. Єварницькому – 4000 карб., зберігачу К. Шамраєвському – 3000 карб., сторожу І. Попову – 1600 карб., сторожу П. Агеєву – 800 карб. – тільки за серпень). Зазначено, що було сплачено 2 карб. рознощику за 32 примірники газети, в якій було надруковано опис відвідування музею делегацією представників білогвардійських військ [9, арк. 36-39].
У вересні музеєм отримані кошти від Г. Шишкіної – 30 карб., від продажу квитків та прокату каталогів – 407 карб. 55 коп., від Катеринославського англійського клубу – 500 карб., губернської земської управи – 10000 карб. Витрачені кошти на сплату за водопостачання, ремонт даху та печей, дезінфекцію колекцій природничого відділу тощо. У жовтні – надходжень коштів не було. Витрати були пов’язані із сплатою за водопостачання, електроенергію, з придбанням фарби, олії, цегли та глини для ремонту приміщення, заліза для покриття даху, виплатою жалування службовцям, придбання глауберової солі та соди для проведення дезінфекції колекцій природного відділу [9, арк.40-42]. У тому ж жовтні 1919 р. художник М.І. Струнніков передав для музею з Києва через свого учня Іларіона Петровича Носка величезний портрет запорожця, який був зображений «з люлькою величиною з маленький самовар» [6, с.577]. Цей портрет можна й сьогодні побачити в меморіальному будинку-музеї Д. Яворницького.
У листопаді гроші до каси музею надійшли від пожертвування командармом Батьком Махном на посилення коштів музею – 10000 карб., що дало можливість виплатити жалування працівникам музею в розмірі 5100 карб. Відомо також, що Нестор Махно видав Д. Яворницькому охоронну грамоту на музей. А у грудні 1919 р. комендант повстанських військ імені батька Махна надав музею дозвіл на отримання 200 пудів дров на пристані Палея по вул. Московській, через комісію по забезпеченню паливом [10, арк. 28].
23 січня 1920 р. Д.І.Яворницький в листі до завідуючого позашкільним підвідділом народної освіти описує становище музею в той час. Музей закритий для відвідувачів. Будинок постраждав від снарядів, скло у вікнах вибите, скляний дах (ліхтар) сильно тече, відсутнє опалення, службовці музею не отримують платню з жовтня 1919 р. Директор звертається з проханням вжити заходи й виправити становище, щоб зберегти народні культурні скарби й утримати на службі при музеї досвідчених та випробуваних службовців. Жалування до жовтня виплачувалось працівникам в таких розмірах: директору – 2000 р., зберігачам по 1500 р., охоронцям по 1000 р. [10, арк. 23-24].
21 лютого позашкільний підвідділ губернського відділу народної освіти вимагав від завідуючого Народним обласним музеєм надати виправдувальні документи щодо використаних ним 12000 карб. на господарчі потреби [10, арк. 29].
16 квітня воєнком 6-го зведеного евакуаційного інфекційного госпіталю звертається до Д.І.Яворницького з проханням провести музеєм для огляду старожитностей групу червоноармійців – 30 чол. [10, арк.26]. 26 квітня у листі кошторисно-фінансового підвідділу губернського відділу народної освіти висловлена пропозиція до обласного музею ім. Поля повернути відомості з розписками службовців музею про отримання ними авансу в рахунок жалування за лютий 1920 р., тобто, очевидно, що було поновлено виплату заробітної плати працівникам музею [10, арк. 30].
26 липня 1920 р. будинок музею постраждав від величезного граду, який пройшов у цей день. Зокрема, було пошкоджено скляне покриття даху (ліхтар) в центральному залі музею, який нещодавно ремонтували [2, с. 29].
У серпні у реєстраційному листку закладу – Радянського народного музею Катеринославського відділення професійної спілки працівників мистецтв – було зазначено прізвища працівників музею, їх посади, вік та розмір заробітної плати: Еварницький Д., 65 років, директор, 5440 карб.; Шамраєвський К., 60 років, зберігач, 4690 карб.; Носок А., 28 років, зберігач, 4690 карб.; Агеєв П., 61 рік, сторож, 2730 карб.; Кікоть М., 27 років, бібліотекар, архівіст, 4130 карб.; Орленко І, 38 років, сторож, 2030 карб.; Струнніков, 49 років, художник, 4880 карб.; Кравченко, 42 роки (даних немає) [10, арк.12].
17 березня 1921 р. підвідділ мистецтв Катеринославського губернського відділу народної освіти запросив від музею списки співробітників (чоловіків та жінок окремо) за певним зразком, який слід повернути [10, арк. 35].
5 травня того ж року до музею передано кістку мамонта, що була знайдена Г.І.Наришкіним на дні Дніпра, між Богомоловським островом та Потьомкінським садом (на “бичках”), під час мілководдя 12 серпня 1920 р. [10, арк. 42]. Символічною подією з повсякденного життя музею відзначений 1921 рік. За музейними документами, 31 травня 1921 р. до завідуючого музеєм Д.Яворницького звернувся губернський відділ народної освіти про тимчасову передачу у користування Амхіру Г.А. одного з найбільших та найкрасивіших блюд в українському стилі для делегації комітету незаможних селян, яка буде підносити вітання Комінтерну. Повернення блюда відбудеться не пізніше 2-3 червня. На звороті записки олівцем зазначено: «Шановний Дмитро Іванович! Не відмовте видать блюдо, яке прохає у вас відділ Наробразу, за цілісність його я відповідаю. Начальник управління постачання губ наросвіти. П.Зала…» (прізвище написано нерозбірливо) [10, арк. 27].
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що офіційні карколомні події сторічної давнини, безперечно, внесли зміни в повсякденний розклад життя музею й його маленького колективу, викликавши призупинення його діяльності на певний час, закриття експозиції для відвідування, припинення виплат зарплати службовцям, але внутрішня робота щодо комплектування музейних предметів, заходів з їх зберігання, реставрації, профілактики й охорони, не дивлячись ні на які зміни влади, бойові дії, пов’язані з боротьбою різних політичних сил, не припинялась, про що розповідають документальні джерела.
Список джерел та літератури
- Безкровний Ю.В Володимир Винниченко як редактор журналу «Промінь» (1916-1917) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя, 2015. – Вип.43. – С.162-167.
- Бойко О.Д. Нова Рада // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 436.
- Віхи музейної біографії: До 160-річчя заснування Дніпропетровського історичного музею імені Д.І.Яворницького / Автори-упоряд. Н.І.Капустіна і В.М.Бекетова – Д.: Герда, 2009. – 72 с.
- Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.). – К.: Книга Роду, 2008. – 797 с.
- Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип.1: Листи вчених до Д.І. Яворницького// Упоряд.: С.В.Абросимова, А.І. Перкова та ін. . – Д.: Гамалія , 1997. – 888 с.
- Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип.3: Листи музейних діячів до Д.І. Яворницького// Укладачі: С.В.Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова та ін. За заг.ред. Н.І. Капустіної. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – 740 с.
- Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип.4: Листи Д.І. Яворницького до діячів науки і культури // Укладачі: С.В.Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова та ін. За заг.ред. Н.І. Капустіної. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – 500 с.
- Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип.5: Листи рідних, друзів і знайомих до Д.І. Яворницького// Укладачі: С.В.Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова та ін. За заг.ред. Н.І. Капустіної. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2010. – 952 с.
- Кассовая книга за 1917-1924 гг. Екатеринославский областной народный музей Народного комиссариата просвещения // Науково-діловодний архів ДНІМ. Оп.1. Ф.1. Од.збер.2. – 71 арк.
- Переписка с уездными земскими управами, музеями и частными лицами о работе музея и приобретении экспозиционных материалов за 1917-1923 годы. Екатеринославский первый областной народный музей губернского отдела народного образования. Подотдел искусств исполнительного комитета Екатеринославского совета робочих и крестьянских депутатов // Науково-діловодний архів ДНІМ. Оп.1. Ф.1. Од.зб. 1. – 42 арк.
- Цымлякова Т.Н. Материалы к истории Днепропетровского исторического музея в начале 1900 – 1920 годов // Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького). – Випуск 11. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2009. – 608 с. – С.48-54.
В.М. Бекетова, заступник директора з наукової роботи
