Це радянське автоматичне зенітне знаряддя калібру 37 мм, створене в підмосковному Калінінграді на заводі N8 під керівництвом М.Н.Логинова. Зенітка 61-до активно і успішно використовувалася у Великій Вітчизняній війні. Після її закінчення це знаряддя довго перебувало на озброєнні Радянської Армії як в початковій одноствольній модифікації, так і в розробленому в 1944-45 рр. варіанті В-47 із спареними 37-мм стволами.
Історія.
До середини 30-х років в армії і флоті не було жодної серійної автоматичної зенітної гармати. З цього приводу приймаються десятки грізних рішень і ухвал, але справи йдуть украй поволі. Всі роботи як і раніше зосереджені на заводі ім. Калініна.
Ухвалою від 13.03.1936 р. заводу № 8 було доручено виготовити 20 автоматичних 37-мм гармат Шпітального і встановити їх:
1. 5 гармат в танк Т-26 з прицілами від гармати 20-К;
2. 10 гармат на автомобільному шасі конструкції Гинзбурга на тумбах 3-К з їх механізмами і прицілами;
3. 5 гармат на морських тумбах Віккерса з використанням існуючих корабельних установок.
37-мм автоматична зенітна гармата зр. 1939 р. була розроблена конструкторами І.А. Ляміним і Л.В. Люльевим під керівництвом головного конструктора заводу ім. М.І. Калініна М.Н. Логінова.
В 1941 році планувалося виготовити 1700 гармат 61-до. Всього передбачалося мати в РККА 9132 гармати 61-до, з них 1000 в мобілізаційному запасі. Але до січня 1941 року було виготовлено всього 544 гармати.
Характеристика.
Автоматика гармати працює за рахунок енергії відкоту при короткій ході ствола. Відкривання затвору відбувається під час відкоту, а закриття — після накату ствола і досилання чергового патрона. Живлення автомата гармати проводиться з металевих обойм місткістю 5 пострілів кожна. Обойми вручну встановлюються в приймач над стовбурною коробкою.
Система автомата гармати забезпечує технічну скорострільність 180 пострілів на хвилину, практична скорострільність складає 60 пострілів за хвилину. Як боєприпаси в роки війни використовувалися унітарні патрони з осколково-трасуючими і бронебійно-трасуючими снарядами. При веденні вогню по наземних броньованих цілях бронебійно-трасуючий снаряд на дальності 500 м пробивав броню завтовшки 40 мм, а на дальності 1000 м — 31 мм
Як в похідному, так і в бойовому положенні лафет знаряддя знаходився на чотириколісному возі. Віз мав підресорені колеса автомобільного типу і забезпечував швидкість руху по хорошій дорозі до 60 км/ч.
Під час стрільби на платформі верстата звичайно знаходилися п’ять номерів розрахунку, для захисту яких від куль і осколків снарядів на гарматі з 1943 року встановлювалося щитове прикриття.
Безперечними достоїнствами гармати були надійна робота механізмів в умовах забруднення і відсутності мастила, безперервне живлення автомата патронами і зручність обслуговування.
Деякі утруднення викликала та обставина, що обойму з патронами доводилося вставляти в приймач, який постійно рухається разом з частиною гармати, що гойдається. Це вимагало від заряджаючої постійної уваги, оскільки неправильно вставлена в магазин обойма з патронами викликала рух патронів в приймачі з перекосом, що у свою чергу приводило до затримок.
Бойове застосування.
Головним призначенням знаряддя була боротьба з низьковисотними і пікіруючими літаками противника, з меншою ефективністю воно могло використовуватися і проти средньовисотних цілей. З
7 мм зенітка зразка 1939 року була одній з найточніших і скорострільних зенітних гармат часів другої світової війни. Вона дозволяла вести вогонь як чергами так і безперервним вогнем, що значно підвищило ефективність зенітної стрільби. Вона була потужним засобом боротьби проти авіації противника діючої на висотах до 2,5-3,0 км. На стрільбах які проводилися в Бердянську у зенітників було особливим шиком збити мішень танка із стійок двома пострілами.
Високі бойові якості і простота експлуатації дозволили продовжити їй бойове життя аж до 90-х років.
