Це радянська гармата калібру 100 мм. Повна офіційна назва знаряддя — 100-мм польова гармата зразка 1944 року (БС-3). Вона активно і успішно використовувалася у Великій Вітчизняній війні. Після її закінчення вона довго перебувала на озброєнні Радянської Армії, послужила базою для створення сімейства могутніх протитанкових гармат, що використовуються в Російській Армії в даний нині. Це знаряддя також продавалося або передавалося іншим країнам, в деяких з них воно до цих пір стоїть на озброєнні. Деяка кількість гармат БС-3 знаходиться в законсервованому стані на складах Російської Армії.
Історія.
При створенні цієї гармати конструктори КБ під керівництвом В.Г. Грабіна широко використовували накопичений ними досвід створення польових і протитанкових гармат, а також запровадили ряд нових розробок, що набули широкого поширення в артилерійських конструкціях післявоєнного періоду. У цій гарматі вперше було застосовано торсіонне підресорювання, яке разом з гідропневматичним врівноважуючим механізмом забезпечило легкість і компактність вузлів гармати.
Характеристика.
Завдяки наявності клинового затвора з клином, що вертикально переміщається, з напівавтоматикою, розташуванню механізмів вертикального і горизонтального наведення з одного боку знаряддя, а також застосуванню унітарних пострілів скорострільність гармати складає 8—10 пострілів за хвилину. Стрільба з гармати велася унітарними патронами з бронебійно-трасуючими снарядами і уламково-фугасними гранатами. Бронебійно-трасуючий снаряд з початковою швидкістю 895 м/с на дальності 500 м при вуглі зустрічі 90° пробивав броню завтовшки 160 мм. Дальність прямого пострілу складала 1080 м. Стрільба уламково-фугасними гранатами вагою 15,6 кг велася при використанні гармати як корпусного знаряддя для боротьби з артилерією противника і придушення дальніх цілей.
Мобільна, володіюча хорошими балістичними характеристиками кармата БС-3 успішно використовувалася частинами Червоній Армії на останньому етапі війни. Гармата перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад 3-полкового складу (сорок вісім 76-мм і двадцять 100-мм гармат), що входили до складу танкових армій. За відмінну бронепробиваємість, що забезпечує поразку будь-якого танка противника, солдати-фронтовики привласнили їй ім’я «Звіробій». До кінця Великої Вітчизняної війни промисловістю було поставлено Червоній Армії близько 400 гармат БС-3.
Бойове застосування.
БС-3 перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад трьохполкового складу, що входили до складу танкових армій (48 гармат ЗІС-3 і 20 гармат БС-3). Деяка кількість гармат БС-3 використовувалася в корпусній артилерії Червоної Армії тих років.
БС-3 успішно використовувалася як могутнє протитанкове знаряддя для боротьби з танками ворога на усіх дистанціях і як корпусне знаряддя для дальньої контрбатарейної стрільби завдяки своїй високій дальності вогню. Проте по бронебійності і уламково-фугасній дії БС-3 поступалася гарматі А-19, виграючи у неї в швидкості вогню за рахунок унітарного заряду.
